Новини енергоефективності

Як сонячна енергія може відродити Чорнобиль

95146309_solar1

Україна може побудувати в зоні відчуження сонячний комплекс загальною потужністю 1 ГВт і дозволить Чорнобилю знову зайняти важливе місце в енергосистемі.

Остаточне рішення щодо реалізації масштабного проекту сонячної енергетики буде прийнято за результатами техніко-економічного обґрунтування, передаєEcoTown.com.ua..

Зона відчуження Чорнобильської АЕС лежить приблизно на тій же широті, що і південь Англії. Для цього поясу характерні гарні умови для виробництва сонячної енергії влітку і дещо гірші – у зимові місяці.

Відомо, що поле площею 10 гектарів, обладнане фотоелектричними панелями, виробляє близько 5 МВт. Для порівняння: футбольне поле стадіону “Олд Траффорд”, де проводить матчі “Манчестер Юнайтед” (0,7 га), могло б забезпечувати лише 0,35 МВт. Для того, щоб генерувати гігават потужності, сонячними батареями потрібно покрити площу у 2023 га.

Будівництво сонячної електростанції потужністю 1 ГВт у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, яка сьогодні займає 2600 квадратних кілометрів, – це досить технічно складне завдання.

По-перше, необхідно вирішити, де розташувати сонячну електростанцію. Потрібно розглянути безліч різних варіантів, намагаючись уникнути радіаційних “гарячих точок”, вже досить добре відомих та нанесених на карту.

Сонячні батареї досить складні у виробництві, але в той же час відносно прості за формою і стійкі до зносу і пошкоджень, зазначає керівник глобального напряму енергетики в інженерно-консалтинговій компанії Arup Алан Томсон. «Сонячні панелі ідеально підходять для виробництва електроенергії у віддалених чи важкодоступних районах, – говорить фахівець. – Існує більше 40 видів панелей, які розрізняються за технологією виробництва – принцип їх роботи схожий, але одні більш ефективні, ніж інші».

Сонячним батареям радіаційний фон не перешкода, але існує ризик, що опроміненню піддадуться робітники, які будуть займатися спорудженням і технічним обслуговуванням електростанції. При цьому слід пам’ятати, що працівники можуть перетинати небезпечні ділянки як будучи на самому об’єкті, так і на шляху до нього.

На додачу, будівельники повинні якомога менше турбувати заражений радіоактивними ізотопами грунт.

«Треба не рити величезну яму під заливку цементом, а використовувати гвинтові палі, які вкручуються в землю, як штопор», – зазначає керівник глобального напряму енергетики в інженерно-консалтинговій компанії Arup Алан Томсон.

Ще одне питання – як боротися із пилом, через який знижується ефективність фотоелектричних панелей.

«Враховуючи особливості місцевого клімату, панелі треба встановлювати під кутом 30 градусів: тоді сніг буде з них зісковзувати, заодно очищаючи поверхню, – зазначають фахівці. – Крім того, на сонячні панелі буде нанесено спеціальне покриття, яке запобігає накопиченню пилу».

Оскільки в українській енергомережі використовується напруга у 750 вольт, потужній сонячній електростанції знадобиться підвищувальний трансформатор.

“АЕС та сонячна електростанція сильно розрізняються за параметрами виробленого струму, – пояснює Алан Томсон. – Потрібно буде побудувати окрему підстанцію, яка підвищує напругу”.

При будівництві підстанції може виникнути необхідність вирити котлован, а це загрожує вивільненням радіоактивних елементів, що знаходяться у грунті.

Cтан сонячних електростанцій можна контролювати дистанційно, не виїжджаючи на об’єкт для огляду.

«Всі параметри фотоелектричних панелей можна перевірити, сидячи в безпечному пункті управління, – пояснює Алан Томсон. – Як тільки з ладу вийде певна кількість панелей, можна відправляти ремонтну бригаду з точними інструкціями, як знайти панелі, що потребують заміни, – людям доведеться перебувати в зоні відчуження мінімальний час».

З іншого боку зона відчуження сьогодні становить великий інтерес для екологів – після аварії в цій місцевості розвинулося значне біорізноманіття. У цей унікальний заповідник дикої природи повернулися деякі рідкісні види, наприклад, кінь Пржевальського.

“Ніхто не хотів, щоб виникла така зона, але тепер вона представляє певний інтерес”, – пояснює Алан Томсон.

Одна з основних проблем сонячної енергетики пов’язана з тим, що сонячна електростанція виробляє енергію тільки вдень. А взимку, як відомо, дні набагато коротші.

Вирішити цю проблему можна, якщо знайти спосіб накопичувати і зберігати енергію, вироблену за день. Один з таких способів полягає в тому, щоб перетворювати електричну енергію, в гідроенергію. Для цього можна задіяти Дністровську гідроакумулюючу електростанцію, яка буде введена в експлуатацію у 2017 році.

“На певному етапі з’явиться бажання диверсифікувати джерела енергії, – впевнени й Алан Томсон. – Вітряні електростанції можуть виробляти електричний струм в той період, коли сонячні простоюють – наприклад, вночі”.

Проте спорудити вітряну електростанцію буде непросто – для неї необхідний глибокий фундамент, який в радіоактивному грунті закласти не можна.

Зараз, за словами українського уряду, проект знаходиться на етапі загальної підготовки і попередніх досліджень. Паралельно йде пошук фінансування – ведуться переговори з інвесторами і компаніями, які розробляють енергетичні проекти.