Новини енергоефективності

Як французи економлять на опаленні

072e5672958477XXL

З настанням холодів французи так само як українці з жахом думають про платіжки за опалення.

Взимку у Франції кілька раз подумають перш ніж вмикати додатковий обігрівач, пише українка-мешканка середньостатистичної паризької квартири, де взимку тепліше за +19 не буває, передає ТСН.ua.

«Опалювальний сезон почався 15 жовтня, але будинок, в якому я знімаю квартиру, належить до так званого змішаного типу і на практиці це означає, що з 15 жовтня до 15 квітня у будинку вмикають центральне опалення – у моєму випадку газовий бойлер, який гріє поверхи і вестибюль, – розповідає вона. – Кожна квартира оснащена електричними радіаторами, які можна не вмикати взагалі, або вмикати і самостійно регулювати температуру».

Платити доводиться двічі – обраному постачальнику за обігрів помешкання і окремо за опалювання будівлі, продовжує вона.

«Подруга, у якої опалення тільки центральне, платить лише раз, але у її квартирі стабільно не більше +19 і від можливості виставляти температуру не відмовилась би, – розповідає мешканка французької столиці. – Звісно, можна купити обігрівач, однак збільшиться квитанція на електроенергію: я добре запам’ятала першу зиму у Парижі, коли нагріла квартиру до свого “українського стандарту”, запрограмувавши усі обігрівачі на +25 і потім отримала рахунок за електроенергію – 70 євро – втричі більше, ніж зазвичай».

Після цього взимку українка радіатори вмикає лише на мінімум. «Кажуть, у холоді шкіра довше молодою залишається, – жартує вона. – І тепер я розумію, що саме ця думка гріє моїх друзів-французів, які теж опалюють за програмою мінімум».

Українка живе у будинку, де у квартирі все на електриці, а отже, дорого – приблизно 14 центів за кВт- год). Таких будинків у Франції лише 30%, а кожна друга оселя опалюється природним газом – в середньому 8 центів за кВт-год. Ціна не змінюється залежно від населеного пункту, тому у не дуже заможних французьких селах люди встановлюють дров’яні і масляні печі, які з екологічних міркувань заборонять через 10 років. Очікується, що за цей час домогосподарства перейдуть на інший тип опалення, і держава навіть зобов’язується покрити 30% витрат на утилізацію масляної печі і встановлення нової системи.

«У моїй оселі немає газу, усе на електриці, включно з плитою, – продовжує мешканка Парижу. – Тому квитанція приходить одна-єдина – від національного постачальника електроенергії, і у сумі вже є все, як опалення, так і використання електроприладів та нагрів води – дуже практично і менше мороки, якщо ж до квартири підведений газ, то квитанції буде дві – за електрику і газ».

Так звані екосубсидії у Франції дуже поширені: якщо власник квартири або будинку вирішує встановити сонячні батареї, пелетну піч (піч на дерев’яних гранулах) або навіть просто покращити теплоізоляцію, має право претендувати на допомогу держави у вигляді субсидії або зменшення податків в залежності від масштабів ремонтних робіт, житлової площі тощо.

Постачальники електроенергії, яких у Франції 30 приватних і один національний, пропонують систему економії: доба ділиться на “повні” та “неповні” години. Таким чином, за спожиту електроенергію вночі, з 22 вечора до 6 ранку, споживач заплатить не 14, а 10 центів за кВт-год, як у “повні” години.

Гаряча вода у Франції – це взагалі святе, розповідає українка. «На мої історії про відключення гарячої води у рідному Києві влітку французи лише витріщають очі і хитають головою, – каже вона. – Централізованого постачання гарячої води у країні немає як явища, у великих містах найпопулярніша система нагріву – колективні бойлери на будівлю або поверх, а у моєму випадку знову ж таки – електричні».

Якщо ж говорити про холодну воду, то найчастіше за неї платить власник будівлі, а не орендатор, бо тариф: 0,003 центи за літр. «У середньому родина з 4 людей використовує близько 300 літрів води на добу – один лише спуск води в туалеті тягне на 7 літрів – на загальну вартість лише у 1 євро, що дешевше за багет, – пояснює українка, яка мешкає в Парижі. – Власники будинків можуть собі дозволити зробити для орендарів холодну воду безкоштовною».

Поміж інших способів забезпечити мешканців комфортом, цього разу, правда, за гроші, – найняти а,

Консьєрж, якому зазвичай виділяють квартиру на першому поверсі і до обов’язків якого входить обслуговування прибудинкових територій, нагляд за вивозом сміття, пошта і координація ремонтних робіт, коштує кожному мешканцю багатоквартирного будинку від 50 до 100 євро на місяць залежно від міста та району. Окремо сплачується річний податок на орендоване житло – від 70 євро у невеличких містах і до 1000 євро – у центральних кварталах Парижа. За зібрані кошти, які ідуть у бюджет кварталу у випадку великих міст або мерії у випадку малих містечок, потім прибирають вулиці, вивозять сміття, будують стадіони, садять дерева тощо.

У кожній будівлі великі ремонті роботи: ремонт у під’їзді, ремонт ліфту, даху, вентиляційної системи – здійснюються за кошт власника будинку або співвласників квартир. Частковою компенсацією цих витрат є невелике зменшення річних податків для власників, у декларації це визначається як “інвестиція у нерухомість”.

Найближчий аналог до українських ОСББ – це якраз і є союз співвласників, які щороку складають бюджет витрат на обслуговування будівлі, а обраний на голосуванні комітет з кількох власників або їхніх представників (практично аналог ліквідованого українського ЖЕКу, але приватний) організовує усі ремонті і поточні роботи з допомогою консьєржа.

«Якщо у багатоквартирному будинку протік дах, то терміново збирається комітет союзу співвласників, оцінює, скільки грошей потрібно на ремонт і виділяє їх із бюджету або ж збирає зі співвласників», – пояснює українка.

Із середньою зарплатою у 2147 євро на місяць у Парижі близько 166 євро йде на оплату комунальних послуг і обслуговування будинку у зимові місяці. «У відсотковому співвідношенні це не так вже й багато, однак, якщо додати до цієї суми річний податок на житло, про який я писала вище, то починають свербіти руки, якими хочеться захистити свою кишеню, – розповідає мешканка Парижу. – “Дорогий” січень з батареями на повну обійшовся мені у 70 євро лише за електроенергію, у той час як у літні місяці за електроенергію я плачу не більше 23 євро – різниця у сумі суттєва, це тариф розрахований на одного жильця, а якщо його помножити на 2, 3 або навіть 4 – вартість комуналки вже не видаватиметься демократичною».

Переважна більшість французів, придбавши житло, укладають з постачальником енергії контракт, в якому прописують банківський рахунок, з якого щомісяця знімається відповідна сума. «Звісно, домовившись з банком, ці платежі можна скасувати і припинити платити, тоді електроенергію відключать, але далеко не одразу – спочатку прийде лист з проханням сплати впродовж 15 днів, потім ще один лист-попередження про те, що без сплати за наступні 20 днів постачання відімкнуть, – розповідає вона. – Щоправда, з 1 листопада до 31 березня, у період так званого зимового винятку, за несплату нічого вимкнути не мають права у рамках закону “про гідне житло”. Максимум, що можуть зробити – зменшити потужність подачі, що позначиться на комфорті побуту, однак без світла, тепла і гарячої води ніхто зимувати не буде».

Загалом у Франції до цін на житлово-комунальні послуги, які досить довго залишаються незмінними, ставляться спокійно. Французи не люблять несподіванок, тому орендуючи або купуючи житло до контракту докладається детальний звіт про потенційний рівень енергоспоживання оселі залежно від її площі, віку будівлі, а отже, і теплоізоляції, а також розраховується орієнтована сума річних витрат. «За такою самою логікою працюють і постачальники електроенергії – у момент підписання контракту я навіть позначила в онлайн-анкеті, які електроприлади маю намір використовувати у квартирі, і сайт підрахував мені середню суму квитанції, – розповідає вона. – Шкода, що в анкеті не було запитання про те, чи збираюся я натопити в квартирі до фантастичних для Франції +25».